Селище Троща — новий населений пункт на мапі “Кусто Агро”. Ця місцевість володіє унікальним природним потенціалом, який оберігає держава, та багатолітньою історією. 

Троща — село, що розташоване серед густих лісів Житомирщини. Воно засноване наприкінці XVI століття. Селище володіє чудовою інфраструктурою для розвитку сільського господарства. Місцевість славиться широкополими ланами, які обробляє підприємство ТОВ “Аграрний фонд Терещенка”, що увійшло до складу компанії “Кусто Агро”.

Попри те, що компанія всього декілька місяців функціонує у селі, “Аграрний фонд Терещенка” активно продовжує свою благодійну місію. До 9 травня орендарі роздали подарунки ветеранам Другої світової війни, а потім випускникам шкіл на останньому дзвонику. Також підприємство надає техніку, щоб навести лад на кладовищі, та фінансує будівництво церкви в Іванополі.

Сьогодні у селищі проживає 850 людей. На території функціонує загальноосвітня школа, де навчаються 100 дітей, та дошкільний заклад освіти “Сонечко”, який налічує 30 дітей. У Трощі також функціонує Будинок культури, бібліотека, ФАП, спортивно-оздоровчий табір.

Історія села: цікаві факти

Село Троща було засноване у 1585 році та налічувало 1402 людини. Спочатку місцевість належала Волинській губернії, де функціонували православна церква, школа, заїжджий двір, лавка, водяний та кінний млини.

За часів господарювання пана Боримського на річці Тетерів було споруджено греблю, яка утворила ставок. Посеред ставу, на скелястому острові, у 1721 році збудували 12-метровий кам’яний обеліск на честь коня, що врятував життя господареві.

Трощанський парк — найбільша пам’ятка селища площею 40 га. На його території раніше був розташований двоповерховий палац, який не зберігся до сьогодні. Особливістю замку була дзеркальна кімната, стеля та підлога якої викладені мозаїкою із зображенням пари, що танцює. За парком знаходилася ще одна історична пам’ятка — козацька могила, де поховано козака Григорія Дорошенка. 

У 1745 році селяни спорудили церкву Іоана Богослова. Поблизу храму був розташований чотирикутний цвинтар, обнесений дубовим парканом. Поряд із церквою — двоярусна дубова дзвіниця із чотирма дзвонами. Саме цей храм вистояв понад 250 років, пережив обидві війни, але згорів 1 грудня 2002 року за невідомих обставин. На його місці збудовано новий храм.

У зв’язку з вигідним торговельним шляхом із Галичини до Києва і на Москву, у селі Троща виникли мануфактури: водяний млин, звалювальна суконна фабрика, цегляний завод, а також паперова фабрика — найбільше підприємство в Україні з виготовлення різних видів паперу.

На території села була народна школа, яку згодом перетворили на народне училище. Однак більшість жителів села залишалася неписемною. Селяни не мали жодного медичного чи ветеринарного працівника, лише знахарі опікувались хворими людьми та худобою. Згодом, за ініціативи Софії Нірод, в селі збудувала аптеку, де селяни безкоштовно отримували ліки.

На перше січня 1911 року Троща мала 2846 десятин землі, з яких: поміщицькі — 1857 десятин, церковні — 443, селянські — 944,7. Умови селянства погіршилися після Першої світової війни. Дрібні селянські господарства обмежували можливості сільськогосподарського виробництва та знищували матеріальний достаток основної маси селянства.

Краєзнавчий музей Трощі

Щоб уберегти історію та культурне надбання місцевості, працівники Трощинського будинку культури облаштували музей села. Власними силами зробили ремонт у кімнатах для розміщення експонатів, а також звернулися до місцевих жителів з проханням надати їхні старовинні речі.

Музей налічує дві кімнати. Основне місце займає колиска, що звисає зі стелі. Знайшли тут місце і дерев’яні ночви для тіста, сорочки з домотканого полотна, деяким з них понад сто років. А також рушники, на яких різними барвами намальовані квіти, символ тамтешнього краю, ткацький верстат, личаки, жорна. 

Унікальна окраса музею — дідухи, які виготовляє з обжинкового снопа місцеве об’єднання “Берегиня”. Учасники групи збирають і сушать трави, колоски, жито, пшеницю, овес для створення цієї окраси.