На нашій молочній фермі “Вельце” утримуються корови голштинської породи. Що це за порода і чому ми її вибрали? Розповідаємо в нашому матеріалі.

Голштини походять від низинних порід, поширених у Нідерландах, Данії та Німеччині. Європейські фермери почали виводити породу приблизно у 18 ст., а потім їхню справу продовжили фермери Північної Америки, і саме завдяки їм порода стала популярною.

Першим офіційним заводчиком голштинів у США був Уінсроп В. Ченері, який у 1852 році купив корову цієї породи в капітана нідерландського корабля. У 1872 році було організовано Товариство селекціонерів з розведення голштино-фризької худоби, де першим президентом став Уінсроп В. Ченері. А в 1983 році назва породи скоротилася з голштино-фризької до голштинської.

В основному голштини виводилися методом відбору та селекції, а не схрещування з іншими породами. Селективне виведення породи можна розділити на 3 етапи:

  • Середина 70-х років 19 ст. — підвищення надоїв;
  • 80-ті 19 ст. — збільшення жирності молока;
  • Кінець 80-х років 19 ст. — збільшення вмісту білка в молоці.

Голштинських биків-заплідників використовують для схрещення з телицями інших чорно-білих порід з метою поліпшення продуктивності цих порід.

Голштини вирощуються в усіх кліматичних зонах, але найбільше поголів’я — в США, Канаді та Ізраїлі.

Переваги голштинської породи

У голштинської породи чорно-біле забарвлення, а всі телята чорного або червоно-строкатого забарвлення з 1972 року виділяються в окрему породу.

Головна мета розведення голштинів виробництво молока та молочних продуктів, але тварини цієї породи можуть використовуватися і в м’ясній промисловості. Вони добре набирають вагу, і показник забійного виходу м’яса в них на рівні 50-60%.

Хоча порода і відноситься до молочного напрямку тваринництва, в неї досить велика середня вага:

  • телиці — 600-700 кг;
  • бики — 900 кг.

При гарному догляді телиці можуть досягати ваги у 800-900 кг, а бики 1200 кг. За нормального розвитку ріст в холці досягатиме 145-150 см, глибина грудей 83-86 см, ширина в середньому 64 см, ширина тазу близько 62 см. Новонароджена теличка в середньому важить 38-42 кг, а бик 45 кг. До 15 місяців телиці досягають ваги в 350-380 кг і можуть телитися.

У корів цієї породи яскраво виражений екстер’єр молочного типу:

  • трикутний, довгий тулуб;
  • широкі плечі;
  • широкий поперек;
  • ноги з вираженими сухожиллями і кістками;
  • вим’я добре розвинене, з окресленими венами і чашоподібне.

Зовнішні ознаки породи, за якими її зазвичай упізнають тваринники: кругла голова з короткими рогами, широкі плечі з глибокими грудьми і худими ногами.

Вважається, що у корів цієї породи найбільші надої з високою жирністю молока, хоча й показники різняться за країнами, в залежності від того, наскільки сприятливі місцеві кліматичні умови та відповідності кормової бази потребам тварин.

В Ізраїлі досягли найвищих надоїв 10 тис. кг на рік з жирністю 3-3,1% і рівнем білка 3%. У США і Канаді трохи менша продуктивність 8-9 тис. кг з жирністю 3,6% і рівнем білка 3,2%.

У 1975 році був зафіксований найбільший удій серед голштинів — американська корова Бічер Арманда Еллен дала 25 248 кг молока з жирністю 2,8%.

У 1976 році рекорд з жирності молока встановила корова Брізвуд Патен, яка дала удій у 21 546 кг з жирністю 4,7% і продукцією молочного жиру 1012 кг.

Середня тривалість життя породи 10 років, продуктивність починає падати після другого отелення, а на п’ятому корова втрачає рентабельність.

Рекомендації з догляду

В цієї породи якість і кількість виробленого молока дуже залежить від умов утримання та харчування. Вони повинні бути максимально наближені до природних, особливо важливим вважається не тримати корів на прив’язі.

Зазвичай голштинів рекомендують тримати в боксах або стійлах, забезпечивши їм ізольованість, стабільний температурний режим, автоматичну подачу корму, регулярну зміну підстилки та прибирання, оскільки порода дуже охайна.

Раціон голштинів повинен складатися з гороху, конюшини, люцерни, люпину, і в кормовій суміші має бути не менше 20% протеїну та білку, а питну воду потрібно підігрівати.

Коровам необхідний постійний ветеринарний догляд, тому що дорослі особини часто хворіють на мастит. Телята дуже схильні до інфекційних захворювань, і до них не радять торкатися, не вимивши руки. Також ветеринари рекомендують давати їм пребіотики.

Голштини дуже чутливі до стресу, тому їх не радять купувати дорослими, адже переїзд і зміна місцевості можуть істотно знизити продуктивність.

Голштинська порода добре підходить для великих скотарських господарств, оскільки вона дає великі надої з високою жирністю, але вимагає комфортних умов утримання, якісного харчування та постійного ветеринарного нагляду, що робить їх досить затратною для вирощування породою.